Друк

Битися в груди чи хреститися?

Автор: Єрей Дмитро Белей. Posted in Статті та коментарі

 

 Зовнішній вияв нашого покаяння: биття в груди чи знак хреста?

 

Ми, люди, не є, як ангели, чистими духами. Ангели керуються і оперують чистим розумом і сильною волею. Ми ж маємо розумну мислячу душу, свобідну волю і тіло. Положення тіла і жести також «говорять» і часто допомагають виразити те, що важко висловити самими словами, зокрема сильні почуття. Ви бачили, як, поклавши руку на серце, американці співають свій гімн – цим вони виражають свою любов до рідної країни. Жести мають певне значення. Коли ви просите тиші, то кладене палець на уста: «Ш-ш-ш». Кожен знає, що це означає. Коли ми б’ємо себе в груди, то це є знаком жалю: «Це моя вина, каюся і прошу пробачення».

Биття у груди є давнім старозавітнім жестом: так виявляли своє розкаяння юдеї ще перед Христом. Певний час така традиція зберігалася і в християнській Церкві. Але з розвитком Церкви розвивалася і нова символіка. Так, новозавітним знаком розкаяння стало хресне знамення – як спогад про хрест Христовий, на якому християни були викуплені Господом з неволі гріха. Це давня традиція східних християнських Церков.

На Заході збереглася традиція биття в груди. Наша Церква, як відомо, зазнала сильного впливу латинських традицій і обрядів, і биття в груди в нас практикувалося теж, зокрема, під час митаревої молитви, у молитві перед Святим Причастям. Починаючи від часів патріарха Йосифа Сліпого, вірні нашої Церкви виявляють покаяння хрестячись.

За матеріалами книги о. Володимира Божика «Про що люди запитують священика»

Навігаційна стежка

Зараз на сайті

На сайті 19 гостей та відсутні користувачі

Статистика відвідування

Перегляди статей
33695